Багато секретів він передав моєму батьку Юрію Івановичу, але так як його покликанням було вчителювання, сімейна справа залишалася на рівні майстрування в гаражі. Після проголошення незалежної України, я як патріот свого села вирішив балотуватися на пост голови щойно створеної сільської ради і був обраний. Налагодивши процеси в селі, вирішив іти далі і шукати своє покликання. Почав займатися бджолами і виходило доволі успішно, але душа тягнулася до дерева хоч я і розумів, що ручну майстерність діда не зможу відтворити, тим більше, що прогрес дозволяв автоматизувати виробництво. І я почав їздити по виставкам і конференціям для того щоб придбати і освоїти нові станки.
Саме виробництво почалося з віконних рам з кватирками, які вимагалися через газифікацію села. Працював спочатку сам, пізніше найняв людину. На даний момент на виробництві працює вже 10 людей та постійно поповнюється арсенал станків. Із останніх придбань фрезерний і токарний ЧПУ . Є бажання розвиватися та масштабуватися, але для цього треба розбудовувати та розвивати село, щоб сюди хотіли приїжджати люди, жити і працювати. Збільшення потужностей виробництва дасть можливість ще більше допомагати селу в розвитку. Для мене важливо, щоб справа росла і розвивалася бо це мій обов'язок і перед предками, і перед нащадками.
Моя глобальна місія: Роблю все можливе, щоб люди в селі мали роботу і заробляли достойно, щоб громада жила, щоб сюди їхала молодь і щоб хотілося жити в цьому мальовничому краю де живу я і моя сім'я.
